Як паровий трамвай прийшов на зміну конці, а потім поступився електричному? Чим трамвай заважав Трухановому острову та обсерваторії? Як розросталася мережа та якими були основні маршрути? 13 червня (1-го за старим стилем) 1892 р. київськими вулицями, вперше в Російській імперії, пішов електричний трамвай.
Цією подією завершився багаторічний ланцюжок пропозицій, обговорень, переговорів з підприємцями, підрахунків майбутніх доходів і всього того, що передує втіленню великого технічного проєкту.
1869 р. До міської управи надійшли перші проєкти будівництва кінної залізниці.
1886 р., січень. Підприємців, які брали участь у конкурсі на будівництво конки, зібрали для остаточних переговорів. Представники Брянського рейкопрокатного заводу заявили, що для них збитково одночасно займатися всією запроєктованою мережею. Вони запропонували прокласти рейки спочатку в центрі міста, а потім уже на околицях.
1886 р., березень. Інженер-генерал-майор А. Є. Струве, який уже збудував у Києві водопровід і залізничний міст через Дніпро, запропонував свій варіант конки: мережа міської залізниці загальною протяжністю 26,2 км має складатися з 13 ділянок, і на найкрутіших з них буде механічна тяга.
1886 р., 29 вересня. На екстреному засіданні міської думи більшістю у 33 голоси проти трьох був прийнятий до виконання проєкт Аманда Струве.
1890 р., 21 грудня. Затверджено статут «Товариства Київської міської залізниці» з основним капіталом 1 млн руб., утвореним випуском 4000 акцій по 250 руб.
1891 р., 18 липня. О 8 годині вечора по вул. Великій Васильківській пройшов до Хрещатика перший пробний вагон конки «з безплатною публікою». Він мав поперечні лави й з боків був відкритим (на випадок дощу були фіранки). Поява пасажирського вагона «залучила численну публіку на вулиці, а діти цілим натовпом бігли наввипередки з кіньми».
1891 р., 16 серпня. Міська дума задовольнила клопотання Струве щодо прокладання рейкової колії на Олександрівському (Володимирському) узвозі.
1892 р., 7 лютого. Пізно ввечері проведено першу пробу парового трамвая. Потяг, складений із невеликого міського локомотива та трьох пасажирських вагонів, пройшов лінією кінно-залізничної дороги від Деміївки до Царської (Європейської) пл.
Паровий трамвай на Царській пл. 1892
1892 р., 9 лютого. У Києві вже отримали частину машин для електричного трамвая, який споруджується на Олександрівському узвозі. Передбачалося, що в березні розпочнеться рух до Олександрівської (Контрактової) пл.
Олександрівський узвіз. 1892
1892 р., 1 червня. Оголошення: «Правління Київської міської залізниці має честь довести до відома публіки, що з 1 червня відкривається рух пасажирських вагонів електричною ділянкою від Царської площі Хрещатиком до Олександрівської площі на Подолі. Перший електричний вагон відходить від ст. Олександрівська площа о 7 год. 30 хв. ранку, з Царської площі о 7 год. 45 хв. ранку; останній електричний вагон відходить зі ст. Олександрівська площа о 9 год. 40 хв. вечора, з Царської площі о 9 год. 50 хв. вечора. Рух вагонів обидві сторони через кожні 16 хвилин». Також оголосили про початок руху від Олександрівської пл. до Троїцької на Куренівці.
1892, 7 червня. Газета «Киянин» повідомила, що власник Труханова острова А. Гінтовт подав до міської думи заяву, що електрична залізниця, огороджена парканом, закрила для публіки прохід з Олександрівського узвозу на пристань. Через це стало неможливо «найкоротшим шляхом, сходами, що ведуть до памʼятника Магдебурзькому праву, пройти до місця відправлення пароплава на гуляння, що вплинуло на справи Труханова острова». Гінтовт просив «по можливості швидше усунути це непорозуміння».
1892, 1 липня. Почався рух лінією залізниці, що пролягла від Думської пл. (Майдан Незалежності) на вул. Мало-Житомирській, Великій Житомирській і Львівській (потім — вул. Артема, зараз — Січових стрільців) до Лукʼянівського ринку.
Трамвай на Лукʼянівці. 1900-ті
1892, серпень. Відкрилася нова ділянка від Хрещатика на вул. Фундуклеївській (Б. Хмельницького) і далі по Пирогівській (Пирогова), Бібіковському (Т. Шевченка) бульв. та Безаківській (С. Петлюри) вулиці.
1895, 1 листопада. Вагони залізниці пішли Михайлівською вулицею.
1899 р., 28 червня. Почалося прокладання рейок від Бессарабської пл. з лівого боку Бібіковського бульв. до памʼятника графу Бобринському (тепер тут памʼятник Щорсу), а потім лівим узбіччям Брест-Литовського шосе (потім — просп. Перемоги, зараз — Брестський просп.) до Політехнічного інституту.
1904 р., 4 серпня. Відкрилася Межигірська лінія дороги.
1905 р., 13 серпня. Почався рух від Бессарабки Круглоуніверситетською, через Банкову та Садову вул. на Олександрівську (М. Грушевського), а потім біля будівлі 5-ї гімназії (Національний транспортний університет) поворот на Суворовську (М. Омеляновича-Павленка) вул.
1908 р., 12 листопада. Комісія міської думи визнала за необхідне прокладання чотирьох нових ліній: 1) від рогу Фундуклеївської та Пирогівської вул. по Фундуклеївській та Гоголівській до Вознесенської церкви на Львівській вул.; 2) від Політехнічного інституту до Глибочицького шосе; 3) від церкви св. Феодора (потім — вул. Багговутівська, зараз — Загорівська) до гавані по Юрківській вул.; 4) від Бессарабки до Московської вул. по Собачій стежці (вул. І. Мечникова) та Рибальській вул.
1909 р., 22 вересня. Правління університету св. Володимира звернулося до міської управи з клопотанням про припинення відкритого 17 червня руху вагонів залізниці по вул. Караваєвській (потім — Л. Толстого, зараз — Гетьмана Скоропадського), оскільки «струс ґрунту, що виникає через рух вагонів, унеможливлює виробництво точних зважувань на чутливих хімічних вагах, а в обсерваторії абсолютно спотворює показання самописних приладів і, крім того, пил, що підіймається при русі вагонів, настільки шкідливо впливає на показники приладів на майданчику обсерваторії, що багатьма з них неможливо користуватися».
1910 р., лютий. Відкрилася Звіринецька лінія від товарної станції, що розташовувалась у районі пл. Лесі Українки, до Свято-Троїцького монастиря.
1912 р. Київська електрична залізниця складається з 21 маршрутної лінії, а вони з 44 тарифних ділянок.
1923 р. 13 листопада «відбулося велике свято Київського пролетаріату — відкриття трамвайної лінії на Соломʼянку. Цю лінію №8 збудували за 5 місяців, вона з’єднуватиме Червоноармійську вул. (Велику Васильківську) із 4-ю Артшколою (за Соломʼянкою)».
1932 р. З газет: «У 1932 р. всі недоліки в роботі трамвая треба виправити. За контрольними цифрами 1832 р. кількість перевезень збільшується до 300 на 1 мешканця за рік проти 242 торік. Для цього на рейках повинні курсувати в середньому щодня 183 моторні вагони та 81 причіпний».
Трамвай №18 на вул. Банковій. 1941
1937 р., 2 квітня. Вагони маршруту №18 курсували від школи ім. С. С. Каменєва (ліцей ім. І. Богуна) до вокзалу, а тепер вони ходитимуть до Бессарабки. Від Бессарабки до вокзалу ходитиме новий маршрут №22.
1942 р., 29 квітня. Газета «Нове українське слово» пише, що «через недостатню кількість електроенергії в Києві функціонує обмежена кількість трамвайних вагонів для перевезення вантажів і для спеціальних перевезень. Для цього виділено 30 моторних і 37 причіпних вагонів, 16 пасажирських вагонів перевозять робітників на місця роботи. Вранці вирушає по два вагони з Бессарабки до залізничних майстерень (колишній «Більшовик»), кінофабрики та хут. Грушки, з Галицької площі на Печерськ, із Софійської площі на Соломʼянку, з Подолу до Володимирського базару та до Либеді. Після роботи ці вагони привозять робітників у місто».
1942 р., 1 червня. Відновлено пасажирський рух трамвая за основними маршрутами: Софійська пл. — Либідь, Поділ — Печерськ, Софійська пл. — Кабельний завод, Бессарабка — хутір Грушки, Поділ — Галицька пл. — Либідь, Поділ — Пуща-Водиця. Передній майданчик відводиться виключно для військових.
1950 р., березень. Київський міськвиконком затвердив проєкт кільцевої лінії 7,5 км, яка звʼяже Поділ із Печерським районом. Вона пройде від Поштової пл. по Старонаводницькій вул. до Московської (Князів Острозьких). Звідти трамвай йтиме вулицею Кірова (М. Грушевського) на Поділ.
1951 р., 13 січня. Почався рух трамвая на новому маршруті №29 від Будинку офіцерів до Театру юного глядача (Хоральна синагога на вул. Ш. Руставелі). Рейки прокладено по вул. Басейній, Мечникова, Кловському узвозу, Жовтневої Революції (Інститутська), Кірова (М. Грушевського).
1951 р., 19 травня. Відкрився новий маршрут №30 «Суворівське училище — Театр юного глядача». Він пролягав вул. Московської (Князів Острозьких), Суворова (М. Омеляновича-Павленка), Січневого повстання (І. Мазепи), Кірова (М. Грушевського), Кріпосному пров., Бессарабці.
1962 р., 14 червня. Загальна довжина трамвайної лінії у Києві становить 235 км, нею курсують 400 вагонів 27 маршрутів.
1972 р., серпень. Відкрився новий трамвайний маршрут №6, який звʼязав Автогенний завод на Відрадному зі Львівської пл., де на вул. Воровського (Бульварно-Кудрявська) розташований найбільший у Києві та завжди багатолюдний Центральний ринок. На відміну від маршруту №15, який курсує між тими самими кінцевими зупинками, лінія №6 пролягає не по вул. Пархоменка (Дегтярівська), а по Брест-Литовському просп. (Берестейський).
1977 р., жовтень. На маршруті №3 зʼявилися 12 трамвайних поїздів, сформованих із нових вагонів чехословацького виробництва.
1987 р., 15 грудня. Припинено рух маршрутом №8 «Вул. Волгоградська (Романа Ратушного) — Університет».
1996 р. Маршрут №2 від вокзалу до Сінного (Центрального) ринку скасований.
2001 р. Снято движение трамвая по ул. Саксаганского.
2004 р., червень. Мостом ім. Патона замість трамвая пущено тролейбус. Але це «нововведення» мало протилежну дію — кількість пробок-заторів збільшилася.
Читайте також: Пристойно і не дуже. Як розважалися кияни на Трухановому острові;
Від Феофана до Шевченка та Курбаса: відомі гості Межигір’я;
Київський Звіринець: від печери до метро;
Перші київські газети: про що писали та як заробляли;
Дарницкое трамвайное депо: триумфы и печали;
По Подолу на ретро-трамвае: транспортные факты и работа депо;
Транспортные фанаты: многотонная любовь, романтика покатушек и немного ретро;
