30 жовтня закінчується голосування за проекти, подані на громадський бюджет. Вже зареєстровано 809 ініціатив на загальну суму більше 1 мільярда гривень, за них голосувало майже 98 тисяч людей. Киянин Влад Самойленко розповів Вікенду про свій досвід активізму та участь у розподілі громадського бюджету міста.
Моя активність співпала в часі з подіями 2013-2014 роками, коли започатковувався волонтерський рух, з’являлись ініціативи, громадські проекти тощо. До осені 2013 року я набирався досвіду, знайомився з людьми, які генерують нові ідеї та сенси.
У травні 2014-го мені запропонували реанімувати соціальний проект Skarga інформаційного агентства «Главком». Метою проекту і відповідно моєї діяльності було опрацювання скарг, що надходили з усієї країни щодо порушених прав споживачів. Скарги були абсолютно різні: комусь сервісний центр відмовлявся відремонтувати пристрій на гарантії, іншим в супермаркеті продали прострочені товари, мобільні оператори порушували чиїсь умови контрактів, інтернет-магазин доставив не той товар тощо. За 3-4 місяці над цим проектом вдалося допомогти кільком десяткам громадян. Але проект без фінансової підтримки не міг розвиватись, тому його призупинили.
На той момент активісти у Києві започаткували акцію «Чистий стовп» і в різних мікрорайонах групи небайдужих вечорами очищали стовпи від незаконної зовнішньої реклами та оголошень. В Голосіївському районі цей процес запустила Альона Дєньга, і на першу акцію прийшли лише ми вдвох: за дві години почистили стовпи 4-5 вулиць від незаконної реклами. Ці оголошення створюють інформаційне забруднення для водіїв, зменшують увагу учасників дорожнього руху та погіршують зовнішній вигляд вулиць нашого міста.
Через кілька місяців на акції в нашому районі було вже п’ятеро людей. А наступного разу — 7 чи 8. Щоб зробити чистим стовп, активісти зазвичай використовують кусачки, рукавиці та спеціальні палиці з крюком. Зняту рекламу і таблички викидали у смітник. Щоразу нам доводилось пояснювати людям причини того, що ми робимо: це справа комунальних служб, але вони її не виконують.
Коли ми анонсували чи звітували про свої походи, отримували як повідомлення на зразок «вам що нічим зайнятись?», «дайте вижити малому бізнесу!», «краще б ви…» з варіаціями від прикрутили лампочку в його парадному, посадити дерево, прибрати МАФ, пішли б воювати, побили б корупціонера, дома сиділи чи просто пішли нафіг. Але таких було менше. Більше було подяк, а деякі й долучалися до наступних акцій.
Загалом активісти розуміли, що це не масштабний проект, але кожен «похід» укріплював бажання змін, знайомив з новими людьми та зміцнював дружбу.
Такі акції відбуваються не часто, у вільний від роботи час. А паралельно районні активісти намагались іншими методами більш істотно покращити благоустрій своїх мікрорайонів.
Наприклад, Альона Дєньга запропонувала ідею облаштування публічного простору в Голосіївському парку імені Максима Рильського біля озер. Була ідея на місці занедбаного пустиря облаштувати територію, де можна посидіти, поспілкуватись чи подивитись кіно під відкритим небом. Ми знайшли кілька зацікавлених місцевих жителів, що підтримали ідею, провели опитування серед відвідувачів парку, записали поради. Серед нас була дівчина-дизайнер, яка почала робити проект парку, а також хлопці, які реалізували подібні ідеї в Києві, Славутичі та інших містах.
Як ініціативних мешканців Голосієва, нас почали запрошувати на наради в департамент містобудування та архітектури КМДА, де збирались активісти міста, що займались подібними проектами. З таких зустрічей згодом виросла команда, яка створила «Парк Наталка» на Оболоні; інша команда облаштувала зону відпочинку в парку Сирець. Ми сподівались підключити мешканців до процесу створення pop-up парку, адже для реалізації цього потрібно більше ресурсів, в першу чергу людських та часових. Також ми піднімали інші питання, що стосувались Голосіївського парку: ремонт літньої сцени, очистка озер, ремонт вбиралень, освітлення парку, боротьба з МАФами. Отримали багато обіцянок з боку райдержадміністрації та представників муніципальних органів. Частину вони за рік навіть виконали: почистили одне озеро, відремонтували вбиральню, в 2017-му майже відбудували літню сцену. Але в якийсь момент ці наради в департаменті призупинились, а з нашої команди вибуло кілька учасників, а нових не додалося. Це змусило нас відкласти до кращих часів наш проект з публічним простором.
З районнім активізмом також пов’язана історія про облаштування освітлення поруч з моїм будинком. Три роки тому я зібрав 130 підписів під колективним зверненням до міського голови Віталія Кличка щодо встановлення додаткових ліхтарів вздовж пішохідної доріжки, ремонту цієї доріжки та зміщення на 1-2 метри лавок, що розташовані вздовж. Протягом місяця я отримав асорті відповідей від райдержадміністрації, департаменту транспортної інфраструктури, КП «Київміськсвітло», в яких було зашифровано «не планували і навряд чи коли-небудь зробимо». Я продовжив лишати скарги на службу звернень 1551, писав на електронну пошту РДА, але звідти приходили дипломатично-чиновницькі відписки.
Фото з місцевості
Наприкінці 2016 року, коли в Києві почалась реєстрація громадських проектів по бюджету участі, і я вирішив податись зі своєю локальною проблемою по освітленню. Громадський проект або бюджет участі – це платформа, яка дозволяє громаді міста визначену суму з міського бюджету скерувати на розвиток столиці за власними проектами. Спочатку автори подають проекти, їх розглядає комісія. Якщо проект пройшов перевірку, його виносять на голосування. Залишити свій голос можна онлайн на сайті Громадського проекту за допомогою Bank ID або у спеціально облаштованих пунктах у райдержадміністраціях. Кожен киянин та киянка може проголосувати за п’ять різних проектів. Проекти-переможці, що наберуть найбільшу кількість голосів, будуть реалізовані за кошти міста.
У 2016 році я взяв участь в цьому процесі вперше, і за підсумками голосування здобув 522 голоси підтримки. Цього виявилось недостатньо. З 327 проектів мій посів 90 позицію, а переможцями стали 62 проекти.
Очевидно, серед основних причин невдачі було те, що проект занадто локальний і місцеві жителі – це аудиторія дуже пасивна, попри велику кількість закликів на дошках оголошень, розкидання листівок в поштові скриньки, вуличну агітацію та промоцію в соцмережах. Люди ставляться до проблеми освітлення так: це нормально, що погано видно, це задача відповідальних місцевих організацій. До того ж система голосування банк ID – це для нашої країни нова форма ідентифікації, яка, можливо, відлякує людей.
Зараз триває другий сезон голосування, і я знов змагаюсь як автор та співавтор трьох проектів за:
1) освітлення, але в значно більших масштабах, бо це нагальна проблема у місті;
2) облаштування перехоплюючих велопарковок — відсоток велосипедистів у Києві зростає, але інфраструктури занадто мало, на дорогах виросла смертність серед тих, хто їздить на велосипедах;
3) облаштування острівців безпеки на дорогах міста — в Україні офіційно майже 3 тисячі жертв за рік на дорогах, через застарілі норми проектування автомобілі часто не дотримуються швидкісного режиму, місто не має інженерних обмежень швидкості.
Голосування триватиме до 30 жовтня на сайті. Ви можете вплинути на те, куди будут розподілені кошті у вашому місті.
Читайте також: Богдан Гдаль: почни з себе та зміни місто;
Зробити Київ дружнім до батьків та малюків;
Тепло в конверте: как стать Ангелом;
Мусорное будущее: нельзя быть толерантным;
Засияют колпаки: как активисты меняют столичный транспорт;
Катайся, как в Европе. 5 изменений для столичного транспорта.
Підписуйтесь на нас у 
, читайте в 
, слідкуйте в 
та зазирніть у 
.
