Чим борця за українську мову шокував Львів та образив вітчизняний бокс, хто може себе назвати сучасним патріотом, чому популярності недостатньо для успіху — про це та інше розповів лідер гурту «Тінь Сонця» Сергій Василюк, а також співак поділився мріями, планами та секретами створення чудових пісень.
— Чому така назва гурту?
— У далекому 1999 році ми починали музичну кар’єру. Спочатку вдвох з братом грали пісні улюблених гуртів, а потім зважились створити щось своє. В серпні було сонячне затемнення — і під впливом цього явища виникла назва нашого гурту. Кожен її інтерпретує по-своєму і, здається, багатьом подобається.
— У яких жанрах, крім козацького року, ви себе cпробували?
— Козацький рок — це поняття ідеологічне, це риса українських гуртів, які вкладають в свою музику особливий зміст, пов’язаний з боротьбою нашого народу за кращу долю. Цей термін застосовувався раніше і до гурту «Кому вниз», і до «Гайдамаків». Якщо взяти нашу пісню «Дорога», що була презентована на київському концерті, то не можна чітко сказати що це — козацький рок чи heavy metal. «Осокори» — одночасно і акустична, і драйвова. Одній пісні личить одне аранжування, другій — інше. Жанр пісень, які ви зараз чуєте, формувався протягом багатьох років. Його вже правильно називати жанром «Тінь Сонця».
—Яку музику слухаєте ви? Які гурти вплинули на формування вашого стилю?
— «Тінь Сонця» намагаюся не слухати. Якби була можливість придумати пісню і записати її відразу так як хочеш, то це було б ідеально. Я слухаю дуже різну музику. Коли приїхав з Холодного Яру, то включив старі, улюблені в дитинстві пісні гуртів Dr. Alban, The Prodigy, La Bouche, трішки Scooter послухав. Інколи хочеться іншої музики. Раніше і російський рок слухав — «Арію» та «Алісу», особливо ранню. З українських — «Кому вниз», «Самі Свої», вони мені і зараз подобаються. Приємно бачити, як за цей час виросли гурти «Друже Музико» з Одеси і «Колір ночі» з Києва. Я не можу лише один стиль слухати. Люблю Nirvana i Depeсhе Mode, Ніну Матвієнко і «Машину Врємєні». На наш гурт вплинули Iron Maiden, King Diamond і Blind Guardian.
— Хто автор текстів?
— Ми стараємось писати самі, деякі тексти є подарованими або запозиченими. З найвідоміших не моїх пісень — це «Козаки» Кирила Момота та «Меч Арея» Василя Лютого (з ним гурт виступав на київському концерті, – авт.). Більшість пісень писав я сам або в співавторстві. Ще є кілька важливих композицій авторства мого брата Олексія — «По вранішній зорі», «В дикім полі». «Козача могила» та «Вільним небокраєм» були написані у співавторстві з Костянтином Науменком. Раніше він був нашим барабанщиком, а зараз став відомим музикантом, вокалістом гурту «Sunrise».
— Як познайомились з Василем Лютим?
— Це був 2004 рік, ми були схильні робити неочікувані речі, наприклад, могли виступати в різних двориках і скверах. Вперше з Василем ми побачились на Хрещатику, на одному із таких кустарних концертів. Його музика мені дуже сподобалась. «Сольбо богам» і «Утрання Бусово» залишаються моїми улюбленими піснями. Десь у 2006-му стали ближче спілкуватись, з того часу дружимо родинами. Якщо знаходимось в одному місці, то стараємось виступати разом, виконуємо «Меч Арея».
Для збільшення натисніть на зображення.
[gallery:27347]— «У цьому полі дикому як льон» — пісня на вірш Василя Стуса. Які ще вірші ви використовували для своїх пісень, які плануєте?
— Я перечитував українську літературу, а на вірш Стуса натрапив в правильний час і в правильному місці, от і вийшла така пісня. Якщо мене вразив якийсь вірш, вирішую його покласти на музику. Першим таким вдалим досвідом був вірш мого брата «Хрестини вовкулаки», хоча я його суттєво переробив. А для вірша Василя Стуса писав музику, враховуючи його ритміку.
З моєї акустичної програми можна виділити пісні на слова Редьярда Кіплінга у перекладі Володимира Чернишенка. Я вже написав 12 композицій. Звичайно, вони не про Мауглі, я беру більш філософські тексти або про війну. Хоча про тваринок там теж є.
— Чому ви вирішили виступати ще сольно?
— Деякі пісні звучать не зовсім у стилі «Тінь Сонця» і їх всі неможливо втиснути в концерт групи. Коли ми оновлюємо програму, доводиться викидати багато пісень, які свого часу були дуже популярними. Ми не можемо грати чотири години поспіль, тому те, що лишається, граю на своїх акустичних концертах.
Зараз сольним виступам приділяю менше уваги, тому що дуже вболіваю за справу гурту і хлопців, з якими граю. Інколи скасовую деякі свої концерти заради гурту. Коли у «Тінь Сонця» було мало концертів, я більше виступав сольно, щоб підтягнути матеріальне положення. Тепер часи змінились, інтерес до нашого гурту виріс, але моїми акустичними концертами ще цікавляться.
— Коли вийде альбом «Буремний край»? Розкажіть про нього.
— Традиційно ми даємо назву за певним уривком із нашої пісні. Цього разу ми використали слова із «Громом і вогнем». Можливо, ми презентуємо його влітку на якомусь фестивалі або сплануємо спеціальний тур восени. Цієї весни не вдалось зробити, не встигли. Цей альбом більш гітарний, хоча бандура, як завжди, присутня. Вперше буде мінімум пісень пов’язаних з історією, а більше про сучасність.
— Як створюєте музику для пісень?
— Під час написання тексту вже з’являються перші задумки. Спочатку автор пісні пропонує музику, потім ми доробляємо чорновий варіант.
— Коли прийшла ідея включити до гри бандуру? В своїй грі ви ще залучали скрипку і клавіші, чи будете ще до цього повертатись?
— Василь Лютий стверджує, що це була його ідея. Можливо, так воно і є. В 2003-2005 роках ми виступали з клавішними. Вони були не дуже якісні, ми хотіли придбати нові, але не виходило. Тому вирішили взяти якийсь автентичний інструмент і спробувати з ним. Так прийшла ідея підключити бандуру і скрипку. Це додало до нашої музики деякого характеру. Потім наша скрипалька Соня Рогальська зробила вибір на користь класичної музики, але ми все одно продовжуємо з нею співпрацювати. В студійному варіанті пісні «Дорога» можна почути і її гру. Бандура — окраса нашого рок-металічного звучання. Про клавішні ми не забули. Наш бандурист Олег Слободян також і клавішник. Ми продовжуємо їх використовувати там, де це доречно.
Для збільшення натисніть на зображення.
[gallery:27348]— В яких країнах ви виступали?
— Якщо говорити про мене особисто, то це — Франція, Німечинна, Польща, Білорусь, Росія. А з гуртом ми грали в Білорусії, Польщі і один концерт ще до війни був у Росії. Якби у нас були концерти в Росії зараз, ми виступали би для тих людей, які хочуть чути українську мову і не підлаштовувались під «руський мір». На той єдиний концерт в Росії приїзджали люди навіть з-за Уралу, і всі намагались спілкуватися українською мовою. Особисто для мене війна — це все-таки втрата можливості грати і для таких людей теж.
— Яка публіка сподобалась більше?
— Найкраща публіка — білоруси, у нас гарне взаєморозуміння і взаємоповага, схожі мови та історія. Там нас сприймають найкраще з усіх країн.
— Чи є у вас конкуренти, гурти, які виступають в такому ж стилі?
— Якщо говорити про конкуренцію типу «кого запросять на фестиваль, а кого — ні», то часом організатори в цьому питанні відштовхуються не від популярності гурту, а від власних вподобань. Навіть якщо ми станемо найвідомішим рок-гуртом України, то це не значить, що будемо грати на кожному фестивалі. Тому особливої конкуренції не відчуваємо. Приємно, що багато гуртів схожого напряму розвиваються і проявляють винахідливість. Вони змушують нас рухатися активніше.
— Багато українських музикантів вважають, що київська публіка є занадто примхливою і прискіпливою, що в інших містах України виступати легше.
— Я так не думаю. Київська армія наших шанувальників — найбільша. Мені б дуже хотілось, щоб концерти в інших обласних центрах досягли такого ж рівня відвідуваності.
— Чи відрізняються фанати на сході і заході України?
— На сході публіка може виявитися більш спраглою до такої музики. Патріотичними піснями на Західній Україні нікого не здивуєш, а от для східних шанувальників вона є дорожчою.
Мені шкода, що Львів стає більш лояльним до російськомовних виконавців. Цієї весни ми виступали там на концерті, який розпочинав гурт з російськими піснями. Мене це шокувало.У нас в країні змінюється ставлення до патріотизму. Якщо раніше його проявом було заговорити в Києві українською мовою, то сьогодні головне — твоя робота на підтримку армії. Це, звичайно, добре, але для мене війна за Україну без української мови — це неправильно. Я веду боротьбу за українську мову, але не принижую російську. Я можу слухати російських виконавців, дивитися фільми російською, та це мені не заважає спілкуватись українською. Інша справа, коли навпаки — люди відмовляються від російського контенту, але продовжують бути російськомовними в Україні. Проблема в тому, що одні люди ставляться до України як до території, яку потрібно захистити, а інші — як до національного простору. Перші забувають про значимість нашої культури, хоча без неї не було б і території.
Для збільшення натисніть на зображення.
[gallery:27349]— Розкажіть про концерти в зоні АТО? Це була ваша власна ідея поїхати? Чи всі музиканти з гурту підтримали?
— Всі з гурту готові були їхати, але спочатку я був там з акустичними концертами. Перший виступ був в Амвросіївці, потім біля Донецького аеропорту, а нещодавно — в Краматорську. З гуртом ми неодноразово давали концерти в Маріуполі, Дебальцево, Бахмуті — там мої шанувальники, які взялися за зброю, щоб захистити рідну країну. Для мирного населення також виступали. На другий рік війни дуже важливо, щоб воно були за нас. Можна скільки завгодно воювати, але без підтримки місцевих жителів нічого не вийде. Такі концерти допомагають розбудовувати український світ на противагу «руському міру». Люди нас сприймали дуже добре, дехто переходив на українську мову. Одна справа виступати в маленькому містечку, не звиклому до концертів, а інша — в Донецьку чи Луганську. Там виступали і «Океан Ельзи», і «Тартак» — та це не допомогло. Я реаліст і тверезо дивлюсь на ситуацію. Перевиховати районні центри простіше, ніж обласні. Та зміна суспільної думки навіть в таких містечках Донбасу — це вже велика справа.
— Як вийшло, що у 2013-14 рр. вам запропонували відкривати матч чемпіонату України? Як думаєте, чому саме вас обрали?
— 1 квітня 2013 року мені зранку зателефонували. Коли почали говорити про стадіон і матч, я вирішив, що це жарт. Але виявилось, що це правда. Рішення було прийняте менеджментом ФК «Динамо» під впливом вболівальників.
— На Євро-2016 збірна України буде виходити під вашу пісню. Поїдете у Францію вболівати за наших футболістів?
— Франція через теракти боїться робити вуличні концерти. Тому, може, я відвідаю матчі як вболівальник. Якщо нам запропонують десь у Вінниці чи Чернігові дати концерт в фан-зоні перед матчем, то ми краще поїдемо туди.
— Боксер Олександр Усик нещодавно відмовився виходити на ринг під вашу пісню, як ви до цього ставитесь? Чи правда, що він без дозволу використовував «Їхали козаки» як свою візитку перед виходом на ринг?
— Так, Олександр взяв її без попередження. Ми і автор пісні Кирило Момот розраховували на дружню співпрацю та подяку. Про гроші ми думали менш за все. Мені прикро, що після вдалого виступу на «Арені Львів» нас не запрошували на його бої. Усик відмовився від використання пісні тому, що її автор через представників заборонив використання без урегулювання моментів, які стосуються виплати роялті. Мені не зрозуміло, чому небідний український бокс не може заплатити автору гроші за пісню. «Тінь Сонця» до цього інциденту відношення не має. Це конфлікт автора і команди Усика. Але дивно, що людина виходить під цю пісню на ринг, а у нього немає поваги до її виконавців і авторів. Складається враження, що це ми маємо бути йому вдячні за те, що він її розкрутив.
Для збільшення натисніть на зображення.
[gallery:27350]— Ваш гурт вже існує вже близько 16 років. Які роки ви вважаєте найуспішнішими для гурту?
— Останні кілька років, після виходу альбому «Грім в ковальні бога». Альбом «Полум’яна рута» забезпечив нам первинний прорив. Після його виходу на нас звернули увагу і почали запрошувати на фестивалі.
— Який із виступів за все життя гурту вам здається самим значущим?
— Перше, що прийшло в голову — презентація альбому «Полум’яна рута» та минулорічний концерт в київському клубі «Атлас». Тоді у нас була неприємна ситуація — з гурту пішло три людини. Було важливо довести і самим собі, і шанувальникам, і рок-критикам, що «Тінь Сонця» є і буде. Той концерт дав поштовх нашому гурту. У 2015 році у нас було близько 60 концертів.
— Гасло гурту: «Б’є життя через край!» Хто його автор? І чому саме таке?
— Його придумав я, це слова з пісні «Козача могила». Таке життєстверджуюче і яскраве гасло.
— У вас є мрії і цілі? Хочете виступити на якомусь фестивалі або країні?
— У мене доволі прості мрії. Хочу почути хороше слово в нашу адресу від Стіва Харріса або Брюса Дікінсона — це два моїх улюблених виконавця з Iron Maiden. Можливо, ми з ними ще колись зіграємо, покажемо їм український heavy metal. Щехочу, щоб можна було робити світове турне, як «Океан Ельзи», щоб були успішними концерти в Україні. Це не заради нашого гурту, а для відчуття, що така музика потрібна не лише в Києві чи у Львові. Щоб можна було проїхатись по Україні, дати концерти і відчути, що є прихильники цієї музики, ми їм подарували свято, а вони надихнули нас на нові звершення.
